розмітити
Смотреть что такое "розмітити" в других словарях:
розмітити — дієслово доконаного виду … Орфографічний словник української мови
розмітка — и, ж. 1) Дія за знач. розмітити, розмічати. 2) Мітка, позначка, нанесена в процесі розмічування. •• Доро/жня розмі/тка лінії, написи та ін. позначення на проїзній частині доріг, бордюрах, признач. для інформування учасників дорожнього руху та… … Український тлумачний словник
розмічати — а/ю, а/єш і рідко розмі/чувати, ую, уєш, недок., розмі/тити, і/чу, і/тиш, док., перех. 1) Ставити мітки, робити позначки, розбиваючи, ділячи поверхню чогось з певною метою. || спец. Наносити на поверхню заготовки контури майбутньої деталі, що… … Український тлумачний словник
розмічений — а, е. Дієприкм. пас. мин. ч. до розмітити. || розмі/чено, безос. присудк. сл … Український тлумачний словник
розмічення — я, с. Дія за знач. розмітити, розмічати … Український тлумачний словник
посвітити — свічу/, сві/тиш, док. 1) неперех. Світити, випромінювати світло якийсь час. 2) кому і без додатка, неперех. Показуючи дорогу або допомагаючи в роботі тощо, спрямувати світло в потрібному напрямі. 3) перех. Засвітити ліхтарі, свічки і т. ін. у… … Український тлумачний словник
вимітити — дієслово доконаного виду розм … Орфографічний словник української мови
запримітити — дієслово доконаного виду розм … Орфографічний словник української мови
вимітити — ічу, ітиш, док., перех., виміча/ти, а/ю, а/єш, недок., розм. Робити мітки на чому небудь; виділяти, позначати когось, щось … Український тлумачний словник
кмітити — кмічу/, кміти/ш, рідко кмети/ти, кмечу/, кмети/ш і кмітува/ти, рідко кметува/ти, у/ю, у/єш, недок. 1) Те саме, що міркувати; розмірковувати. || Розуміти, тямити. 2) за ким – чим, діал. Спостерігати, стежити. 3) діал. Зауважувати, помічати … Український тлумачний словник
